Кадрова пустеля 2026 або чому український ринок праці перетворюється на «економіку досвідчених рук»
Український ринок праці у 2026 році увійшов у фазу глибокої структурної трансформації, яку експерти все частіше називають «кадровим голодом століття». Поки офіційна статистика намагається збалансувати цифри, реальний сектор економіки стикається з безпрецедентним дефіцитом людського капіталу. Згідно з останніми даними, кількість штатних працівників в Україні скоротилася з 7 мільйонів у 2021 році до критичних 5,3 мільйона станом на вересень 2025 року. Це падіння на 24% за чотири роки створило вакуум, який неможливо заповнити лише за рахунок автоматизації чи внутрішньої міграції.
Парадокс поточної ситуації полягає у співіснуванні високого рівня фактичного безробіття та катастрофічної нестачі кадрів. За оцінками НБУ, рівень безробіття у 2024 році становив 13,1%, і хоча у 2026 році очікується його зниження до 10,2%, ці цифри не відображають реального стану справ на місцях. На фоні того, що близько 74% українських компаній відкрито заявляють про дефіцит кваліфікованого персоналу, бізнес змушений кардинально змінювати свої HR-стратегії.
Фінансова реальність: Гранти проти низьких зарплат
Одним із ключових чинників, що стримують приплив людей у найману працю, стала активна державна підтримка самозайнятості. У 2026 році грантові програми досягли свого піку: ветерани та члени їхніх родин можуть отримати від 500 тисяч до 1,5 мільйона гривень на розвиток власної справи. Програма «Власна справа» також пропонує до 1 мільйона гривень для проєктів у креативних індустріях та дошкільній освіті за умови створення 4 робочих місць.
«Сьогодні ми конкуруємо не лише з іншими сервісами, а й з державними грантами, які підштовхують майстрів уходити в приватники», — зазначає галузевий експерт Євген Рижков.
Ця конкуренція змушує роботодавців підвищувати ставки. Близько 94% компаній запланували зростання заробітних плат на 2026 рік, намагаючись зупинити відтік кадрів. Проте лише грошової мотивації недостатньо, коли 46% підприємств відчувають прямий негативний вплив від міграції молоді віком 18–22 роки.
Одеський кейс: Демографічний розрив у логістичному хабі
Одеський регіон, як ключовий логістичний та сервісний вузол, відчув кадрову кризу найгостріше. Специфіка локального ринку демонструє критичний дисбаланс: на одну вакансію інженера в Одесі сьогодні припадає менше ніж 0,5 резюме. Це означає, що на двох роботодавців є лише один потенційний кандидат, що фактично зупиняє розвиток технічних сервісів.
Традиційний підхід «молодих та амбітних» більше не працює. Відтік молоді створив вакуум, який бізнес змушений заповнювати за рахунок груп, які раніше вважалися «неперспективними». Ейджизм у технічній сфері офіційно помер під тиском економічної доцільності.
Ринок адаптації: Досвід як єдиний ресурс
Щоб вижити в умовах, коли вакансій більше, ніж людей, локальні компанії переходять до стратегії залучення фахівців категорії 45+ та пенсіонерів. Це не благодійність, а жорстока ринкова необхідність. Прикладом такої адаптації став сервісний центр 24Мастер, який зробив ставку на «стару гвардію» — ветеранів галузі, чий досвід охоплює еволюцію техніки від радянських напівавтоматів до сучасних систем з ШІ.
Переваги такого підходу для бізнесу в Одесі очевидні:
- Стабільність: Спеціалісти старшого віку менше схильні до міграції та пошуку «швидких» грошей за кордоном.
- Кваліфікація: Досвід, накопичений десятиліттями, дозволяє вирішувати складні технічні завдання, на які у молодих фахівців часто не вистачає базових знань.
- Оперативність: Фокус на локальних майстрів дозволяє скоротити час очікування виїзду до мінімуму, що є критичним в умовах дефіциту рук.
Як стверджує експерт центру Євген Рижков, «досвід майстра, який бачив еволюцію техніки, безцінний. Ми не просто чинимо прилади, ми зберігаємо наступність майстерності». Сьогодні 24Мастер активно впроваджує програми перенавчання для досвідчених електриків, адаптуючи їхні навички під стандарти сучасної «розумної» побутової техніки.
Прогноз на 2026–2027 роки
Ринок праці України змінився безповоротно. Дефіцит кадрів залишиться довгостроковим трендом, що обмежуватиме можливості компаній щодо нарощування обсягів виробництва. Проте цей же дефіцит стимулює позитивні зрушення: зростання інвестицій у навчання персоналу та остаточне подолання дискримінації за віком. Бізнес, який першим навчиться ефективно працювати з категоріями 45+, ветеранами та внутрішньо переміщеними особами (яких в Україні налічується 3,7 млн), отримає вирішальну перевагу в новій економічній реальності.
