Менінгіт-запалення оболонок мозку і енцефаліт, ураження самого мозкової речовини, нечасто розвиваються відокремлено. Процес запалення самого речовини головного мозку і його оболонок називається менінгоенцефалітом.

Патологія супроводжується практичним розладом роботи кори головного мозку, а ще розладом функцій вегетативних і підкіркових центрів.

Причини появи патології

У ветеринарній клінічній практиці виділяють менінгоенцефаліти, що з’являються у кішок в залежності від походження, за характером напрямку і типу ураження. За народженням менінгоенцефаліти бувають первинними і вторинними, за течією – гострими і хронічними, а за характером ураження – не гнійними і гнійними.

Якщо в процесі розвитку ураження речовини головного мозку і його оболонок, відбувається зачіпання області спинного мозку, патологічний процес називається менінгоенцефаломієліт.

Причинами розвитку менінгоенцефаліту у кішок виступають:

• інфекції вірусного та бактеріального походження (найчастіше основою розвитку менінгоенцефаліту стають запущені форми вірусних хвороб – панлейкопенія, хвороба Ауєскі, сказ, лістеріоз і лептоспіроз);
• травми черепа і поширення гнійного запалення на розміщені поруч тканини (абсцедування); (процес переселення личинок аскарид);
• мікози і пневмонії;
• контузії і часті переохолодження голови;
• хірургічний сепсис.

Причинами розвитку менінгоенцефаліту у кішки виступають різні фактори, тісно пов’язані з областю голови. Чи не вилікуваний вчасно отит у тварини, переходить із зовнішнього в усереднене, а потім і внутрішнє вухо. Попадання інфекції в структури головного мозку, провокує запалення і подальший розвиток патологічного процесу, що загрожує життю тварини.

Симптоми і діагностика менінгоенцефаліту

Ознаки розвитку менінгоенцефаліту у кішки багато в чому залежать від ступеня ураження мозкової речовини і мозкових оболонок.

На дуже перших етапах розвитку патологічного процесу, симптоми нагадують звичайне порушення вегетативної нервової системи. Може відзначатися:

• збільшення показників температури тіла більше 40 градусів;
• розширення зіниць;
• обмеження рухливості очного яблука;
• поява клонічних судомних явищ і ригідності м’язів області шиї і потилиці;
• дуже висока чутливість шкіри (гіперестезія).

З розвиток патологічного процесу в організмі, відзначається приєднання інших клінічних ознак – пригнічений стан кішки, напади нудоти і подальшої блювоти, порушення акту ковтання, аж до повної втрати рефлексів.

Про розвиток менінгоенцефаліту говорять порушення орієнтації в просторі, проблеми в роботі серця, порушення травних і дихальних процесів.

Залежно від факторів, що спровокували розвиток процесу запалення в області структур головного мозку, буде відзначатися і зміна клінічної картини.

Так, при ураженні мозку вірусною інфекцією, з’являється раптове збудження, міоклонічні судоми у вигляді посмикувань, а ще епілептичні напади. Посмикування м’язів ритмічного типу можуть зберігатися і під час сну тварини. Менінгоенцефаліт на тлі вірусної інфекції може характеризуватися тиком нижньої щелепи і гіперсалівацією.

При ураженні очного нерва, відбувається розширення зіниці і відсутність реакції на світловий подразник. Можлива зміна розмірів очного яблука.

Ознаки розвитку менінгоенцефаліту у кішки, можуть вказувати і на ряд інших хвороб. У зв’язку з цим, для призначення правильного лікування, потрібно провести ретельну перевірку.

Діагностика у ветеринарній клініці в себе включає детальний збір анамнезу та проведення лабораторних досліджень. Хворому тварині призначається:

• загальний аналіз крові і сечі;
• аналіз мас калу;
• рентгенографія голови;
• вірусологічні та бактеріологічні дослідження.

На підставі отриманих даних, ветлікар розробляє подальшу тактику лікування діагностованого менінгоенцефаліту у кішки.

Лікування менінгоенцефаліту у кішок

Виділяють кілька видів лікування менінгоенцефалітів у тварин-медикаментозне і немедикаментозне.

Суть немедикаментозної терапії зводитися до наступного:

• надання тварині повного спокою;
• розміщення вихованця в затемненому приміщенні без протягів;
• годування легкозасвоюваній їжею в мінімальних кількостях (варений яловичий фарш або м’ясо, супи з овочів, киселі і легкопереваріваемие каші).

На певний період часу лікування не можна допустити вигул тварини. Слід захищати улюбленця від перегрівів, давати більше води, додаючи в неї трав’яні відвари. За рекомендацією фахівця, можна на додаток в раціон включити комплекси вітамінів і мінералів.

Консервативне лікування призначається кішкам в гострій формі. Полягає медикаментозна терапія менінгоенцефаліту в наступному:

• призначення антибіотиків системної дії-Біцилін-5, Біцилін-3, Кобактан, Фортум або Цефтриаксон;
• внутрішньовенні ін’єкції глюкози з гексаметилентетраміном;
• антигістамінні препарати (при менінгоенцефаліті, спровокованому гельмінтозами);
• глюкокортикостероїдні препарати для усунення набряку мозку – дексаметазон, дексафорт, Преднізолон.

У лікуванні в комплексі процесів запалення в оболонках і речовині головного мозку, призначаються спазмолітики, що дозволяють зменшувати внутрішньочерепний тиск, а ще діуретичні препарати – Фуросемід, Маніт, Диакарб. Для збільшення захисних сил організму рекомендовані імуномодулюючі препарати.

На весь період лікування, тварина повинна розташовуватися під наглядом фахівців. У разі розвитку складнощів, доктор зможе надати своєчасну допомогу і врятувати тварині життя.

З метою попередження розвитку менінгоенцефалітів у кішок, необхідно триматися ряду правил.

При травмах голови, ударах або проникаючих пораненнях черепа, потрібно невідкладно звертатися за допомогою до ветлікаря. Пускати на самоплив отримані тваринам травми неприпустимо.

Однаково важливо пам’ятати про планові вакцинації і протипаразитарних обробках.

У зв’язку з великим потоком вступників питань, безкоштовні ветеринарні консультації на час припинені.