Кладофора: як розмножується і як позбутися в акваріумі?

Кладофора — це нитчасті водорості темно-зеленого кольору, які відносять до класу ульфоцієвих. Всього налічується близько 200 видів рослини, але найпопулярніший з них — кладофора бродяча і куляста. Якщо перша вважається ворогом акваріумістів і перетворює водний простір акваріума на “непролазну гущавину”, то друга має напрочуд привабливий вигляд і виробляє кисень, так необхідний рибам.

Опис

Кладофора має вигляд розгалужених ниток, що утворюють кущики. Одні з них поширюються безладно (бродяча), інші перетворюються на кулі (куляста). Утворені вони низкою багатоядерних клітин, що мають шарувату оболонку, і сітчастим хлоропластом. Нитчаста водорість може мати нестатеве (шляхом розростання зооспор) розмноження і статеве (злиття гамет зі схожою морфологією).

Акваріумна рослина як харчування застосовує речовини, що утворюються в результаті діяльності риб та інших рослин. Бродяча багатоклітинна водорість невимоглива в умовах і швидко обплітає всі чисті місця, покриваючи їх ущільненим мохом. Вона позбавляє корисні водорості та рибок світла, необхідного для їхнього правильного розвитку, і вони потроху вимирають в акваріумі.

Будова кулястої кладофори (егагропіли Ліннея) дає можливість їй під променями світла збирати в собі повітря. Вона випускає його у вигляді бульбашок газу. Кулі вільно перекочуються по дну акваріума і потроху стають більшими в розмірах (до 5-11 мм протягом року). Вони не тільки красиво виглядають, а й частково беруть на себе функцію аерації (збагачення киснем).

Користь чи шкода?

Кладофора створює проблеми або, навпаки, “облагороджує” водний простір залежно від її виду.

Бродяча

Цей різновид багатоклітинних водоростей “любить” місця, де застоялася вода. Вона потроху обплутує щільними нитками дно, стінки акваріума, трубки і шланги. Вона позбавляє “жителів” акваріума світла, кисню і корисних мінералів. Спроби позбутися бродячої водорості механічним способом ні до чого не приводять. У водному просторі стає похмуро і некомфортно.

Кожен кущик, що відірвався і вільно плаває, утворює нову колонію, яка дуже активно розростається. В акваріумі гине все живе.

Куляста

Завдяки вільному переміщенню у воді та структурі з декількох шарів (усередині містяться “сплячі” хлоропласти, які активізуються під час розщеплення зеленої кулі на окремі частини) егагропіла вважається біологічним фільтром, що пропускає через себе велику кількість води й очищає її від бруду та слизу. Завдяки цьому кульки іноді потребують промивання чистою водою.

Інший плюс кулястої водорості в тому, що вона виконує процес фотосинтезу, регулюючи рівні кисню і вуглекислого газу, а ще речовин на мінеральній основі у воді. Рибам дуже комфортно живеться з подібним “сусідами”.

Егагропіли мають чудовий вигляд, нагромаджуючись на дні у вигляді куль правильної форми. Якщо знадобиться їх можна досить легко видалити з акваріума, і на самопочутті його “мешканців” це погано не позначиться.

Як розмножується водорість?

Бродяча водорість розмножується самостійно, без людської участі. Якщо вона спробує видалити її зі стінок і каміння, це допоможе швидшому зростанню рослини. Вона буде “захоплювати” все нові й нові території. У випадку з кулястою водорістю ситуація абсолютно інша.

Способи розмноження кулястої водорості — натуральний і механічний.

Кладофора еграгропіла — це “безпристрасна” рослина, для нормальної діяльності якої достатньо температури 20-24 градуси. Якщо температура води перевищить ці показники, кулі розпадаються на окремі складові, які потім перетворюються на самостійних акваріумних мешканців. Їх прибирають в окрему ємність з чистою водою і чекають, поки вони не сформуються в кулі.

Кулю акуратно розділяють надвоє за допомогою ножиць. Якщо ці частини акуратно “розтягнути” по дну і закріпити краї (наприклад, камінням), з’являються красиві острівці з рівними обрисами. Щоб розмножити кладофору, розділені ділянки прибирають в іншу ємність з водою, поки вони не перетворяться на кулі.

Як її позбутися?

Якщо від кулястої кладофори немає необхідності позбуватися, то з бродячою боротися вдома куди складніше. Вона не любить проточної води, оскільки нитки не встигають осісти і закріпитися на одному місці. Тому рекомендується направити шланг, що подає кисень, у місця скупчення водоростей.

Інший спосіб боротьби: запустити в акваріум креветок Амано, які люблять поласувати зеленими нитками. Але щоб нові мешканці акваріума успішно впоралися із завданням, варто дотриматися кількох умов:

• креветки мають бути молодими;
• їхня кількість має бути як мінімум, ніж 30 особин на 100 л води;
• нові “жителі” поглинають водорості виключно на порожній шлунок.

Досвідчені акваріумісти часто вдаються до хімічного способу очищення акваріума. Вони набирають у шприц альгіцид і помірно вводять речовину в місця скупчення водоростей.

Важливо чітко дотримуватися порядку дій.

1. Вимикається компресор, внутрішній і зовнішній фільтри. Це виконується для того, щоб зупинити процес змішування води. Речовина поширюватися буде у воді дуже повільно.
2. Усю “живність” з акваріума пересаджують в іншу ємність.
3. Шприц направляють у бік, рясно вкритий водоростями, і випускають частину речовини. У “дім” рибок має потрапити не більше 10 мл альгіциду на 100 л води за одну обробку.
4. Коли всі осередки рівномірно оброблені, слід почекати 20-30 хвилин. Потім можна ввімкнути фільтри й аерацію.

Хороший ефект стане помітним уже з першого разу. Щоб позбутися бродячої водорості, потрібно буде від 5 до 10 аналогічних обробок. Тоді боротьба з “непроханим гостем” буде закінчена цілком.