Холангіт у собак

Захворювання печінки займають одні з провідних позицій у ветеринарній практиці у собак. Основна особливість і вона ж проблема-довгий прихований перебіг. Тварина не може скаржитися на проблеми з травленням, противний присмак в порожнині рота.

Однією з небезпечних патологій печінкових структур, вважається холангіт. При відсутності своєчасної діагностики та призначення адекватних методик терапії, патологічний процес може привести до великих наслідків.

Причини появи захворювання у собак

Холангіт собою являє процес запального характеру, що зачіпає жовчні протоки в печінці. Самостійно захворювання зустрічається у домашніх собак нечасто. Найчастіше патологія пов’язана із запальними процесами в тканинах самої печінки і має назву – гепатитом. Згідно специфікації, холангіт у собак буває:

• нейтрофільного типу;
• лімфоцитарного типу;
• паразитарного типу (опісторхоз).

Перший тип патологічних змін, відрізняється дуже високою інфільтрацією нейтрофілів в портальні частини самої печінки і жовчні протоки. Основою розвитку нейтрофільного холангіту стає патогенна бактеріальна мікрофлора, яка проникає з тонкого кишечника. Основою запалення в жовчних протоках частіше стають стафілококові і стрептококові інфекції, патогенні грибкові мікроорганізми і сальмонели.

Лімфоцитарна форма захворювання, нагадує нейтрофільну і розвивається подібним чином. При паразитарному типі холангіту, основою запалення є трематоди (наприклад, опісторхоз).

Нечасто у домашніх собак діагностуються цілі вогнища ураження, з залученням до процесу запалення підшлункової залози і тонкого відділу кишечника. Холангіт діагностується як самостійна патологія в тканинах печінки.

Крім причин, є і ряд моментів, що підвищують небезпеку розвитку холангіту у собаки. Цими факторами вважаються:

• патології жовчної системи вродженого типу;
• придбані захворювання печінки і аномалії в розвитку самого жовчного міхура;
• спайкові процеси в протоках гепатобіліарної системи, що з’явилися в результаті перенесеної небезпечної інфекції;
• закупорка жовчних проток конкрементами або паразитами.

Симптоми і діагностика

Холангіт небезпечний, перш за все, тим, що на ранній стадії не має чіткої клінічної картини. Володар може помітити у власної собаки зниження апетиту або дуже високу сонливість. Іншими, не специфічними проявами холангіту, вважаються:

• збільшення температури тіла;
• відчуття болю в області живота;
• різке зменшення маси тіла;
• напади нудоти і подальшої не частою блювоти;
• анорексія і відмова від корму.

При розвитку недостатності печінки, спостерігаються такі симптоми:

• дуже висока спрага;
• розлад шлунку (діарея); ;
• діатез геморагічного типу;.

Для постановки точного діагнозу, рекомендується звернутися до ветеринарної клініки. Крім загальноклінічного огляду та збору анамнезу, фахівець призначить нестандартні аналізи. За результатами отриманих досліджень, доктор зможе оцінити картину захворювання. При запаленнях жовчних проток і недостатності печінки, зустрічається збільшення рівня ферментів, що продукуються печінкою. Збільшується рівень лужної фосфатази і аланінамінотрансферази.

У важких випадках протікання, діагностується дуже високе виділення білірубіну в кров, невисокий вміст холестерину в крові, невисока концентрація білка. Паралельно зустрічається зміна рівня азоту сечовини в крові.

Серед хімічних змін при холангіті у собак, виділяють також зміна концентрації жовчних кислот на голодний шлунок або відразу ж після прийому корму. Про порушення в роботі печінки, що свідчать про недостатність органу, говорять зміни параметрів згортання крові.

Проведення рентгенографічного та ультразвукового дослідження не має сенсу, так як виявити запалення в протоках жовчного міхура дуже важко.

При відсутності раннього лікування при запаленнях жовчних проток, тварина стає млявим, апатичним, а в наслідку впадає в коматозний стан.

Лікування холангіту у собак

Розробка тактики лікування сильно залежить від ступеня занедбаності патології і причин, що спровокували порушення в роботі гепатобіліарної системи. Можливе призначення консервативного або хірургічного лікування. У переважній більшості клінічних випадків, холангіт у собак з’являється на тлі системної бактеріємії.

Для лікування призначаються протимікробні засоби великого спектру дії. Обов’язковий пункт при підборі антибіотика в разі розвитку холангіту – він повинен не менше ніж на 35-40% виводитися з організму з жовчними кислотами. Якщо цього не відбувається, лікування не має ефективності.

У ветеринарії для лікування холангіту, використовують антибіотик Амоксиклав в комбінуванні з клавулановою кислотою. Призначаються також Метронідазол, при підозрі на обсіменіння проток жовчного міхура патогенними анаеробними мікроорганізмами.

Якщо в процесі діагностики були виявлені конкременти в жовчному міхурі або протоках, пухлинні процеси, спайки, що порушують звичайний висновок жовчі, ветлікар рекомендують проведення своєчасного втручання. У запущених випадках жовчнокам’яної хвороби, потрібно проведення операції з метою повного видалення жовчного міхура.

Для підтримування функцій печінки, в ході загальної терапії холангітів, призначаються гепатопротектори. Прекрасно себе зарекомендувала урсодезоксихолева кислота (міститься в препаратах колестирамін, такролімус, Спіронолактон). Вона має виражену протизапальну дію, а ще надає імуномодулюючий і антифіброзний ефект. Жовч на тлі прийому урсодезоксихолієвої кислоти стають більш тягучою, а ще її продукування органом збільшується.

Якщо стан собаки сумне, потрібно проведення замісної терапії, що включає в себе постановку крапельниці і введення спеціалізованих розчинів, що знімають системну інтоксикацію. Не допустити розвиток внутрішніх геморагій, дає можливість введення вітаміну К. хворих тварин, здатних самостійно їсти при холангіті, рекомендується годувати протеїнової їжею, легкозасвоюваній в організмі.

З метою попередження розвитку процесів запалення в жовчних протоках, потрібно дуже ретельно стежити за раціоном харчування тварини.

Не допускається, застосовувати не якісні або зіпсувалися продукти. Потрібно вчасно лікувати бактеріальні інфекції, а ще пам’ятати про профілактичні протипаразитарні обробки. Неправильно вважати, що собака, яка не має доступу на вулицю, не потребує обробки від глистів. Паразитів може принести сама людина на власному вуличному взутті.

Будь-які зміни в стані улюбленця, повинні відзначатися господарем і закінчуватися зверненням до ветеринарної клініки. Краще підстрахуватися ще раз і пройти перевірку у майстра професіонала, ніж займатися в наслідок лікуванням хвороб.

У зв’язку з великим потоком вступників питань, безкоштовні ветеринарні консультації на час припинені.