Гіперопіка батьків над дітьми: як проявляється і чому це шкідливо

Любов здатна творити дива, але якщо її занадто багато, для дитини вона стає токсичною. Чим небезпечний надмірний прояв турботи, у чому він виражається і як уникнути гіперопіки у вихованні дітей? Рекомендації дають психологи Ленор Шеказі, Джонатан Хадіт і Сергій Капустін.

Що таке гіперопіка дитини?

Гіперопікою (гіперпротекцією) називають надмірний прояв турботи та пильний контроль над кожним кроком дитини. Найпомітніший у перші роки життя і проявляється в прагненні оточувати підвищеною увагою, захищати й утримувати дитину поруч навіть за відсутності небезпеки, змушуючи її чинити так, як потрібно батькам. Така поведінка притаманна малотовариським батькам із флегматичним, меланхолійним характером, з істеричними рисами, владним та амбітним.

Термін походить від поєднання двох слів «hyper» — «понад» і «protecto» — «захищати». Сергій Капустін, автор книжки «Критерії нормальної та аномальної особистості в психотерапії та психологічному консультуванні», зазначає, що в прояві гіперопіки проглядаються три складові:

• Когнітивна — дитина сприймається як найвища цінність.
• Емоційна — батьки дуже близькі з дитиною і все роблять разом.
• Поведінкова — активні батьки не можуть просто спостерігати, вони прагнуть брати участь у житті дітей.

Гіперопіку можна оцінити за діапазоном (локальна або тотальна), ступенем (помірна або сильна) і супутніми психологічними установками (лікарняна, тривожна і любляча).

У чому проявляється гіперопіка? Про зайву опіку свідчать такі прояви:

1. Постійний контроль.
2. Нескінченне захоплення і сліпа любов.
3. Придушення самостійності, ініціативи.
4. Відсутність права вибору та сприйняття дитини як окремої особистості.

Більшість батьків неусвідомлено травмують дітей турботою. Причини такої поведінки можуть бути такими:

1. Тривожність батьків як риса особистості. Особистий негативний дитячий досвід.
2. Відсутність віри в малюка, в його сили і можливості досягти поставлених цілей.
3. Бажання батьків завжди бути корисним і потрібним.
4. Демонстративна гіперпротекція, заснована на синдромі відмінника.
5. Інертне ставлення до нащадка, що підріс, коли батьки самостверджуються за його рахунок, не бажаючи визнати, що він давно виріс.

Якщо батьки контролюють кожен крок дитини, а замість заохочення ініціативи пригнічують її, не даючи самостійно приймати посильні для її віку рішення, це стає проявом гіперопіки.

Вплив гіперопіки на життя

Унаслідок неправильних дій батьків дитина стає несамостійною та залежною дорослою. Ленор Шеказі та Джонатан Хадіт, засновники організації по боротьбі з гіперопікою, вважають, що надмірні контроль і турбота шкодять формуванню юної особистості.

Чому гіперопіка — це шкідливо? Тому що вона негативно впливає на ріст і розвиток особистості, знижує її самооцінку і шанс досягти успіху в житті. Вона формує завищені очікування, складнощі в навчанні та спілкуванні, призводить до депресії.

Немає нічого хорошого в тому, щоб турбуватися над малюком надміру. Недоліки гіперопіки виражаються в стереотипах поведінки:

• Якщо в ранньому дитинстві мама по п’ятах слідує за дитиною, яка повзає, а в підлітка перевіряє кишені та прагне сама обирати друзів, її тиск змушує сина чи доньку боятися і переживати через свої вчинки.
• У страху того, що дитина щось зробить неправильно, батьки починають робити за неї домашні завдання, розв’язувати спірні питання з учителями та однолітками. Водночас вимагають слухняності, позбавляють необхідності боротися з труднощами і роблять залежною від допомоги дорослих.
• Якщо батьки самі вирішують, що носити, їсти, дивитися дитині, не цікавлячись її смаками та вподобаннями, це позбавляє її можливості здобувати життєвий досвід, робити та виправляти помилки, чути свою інтуїцію.

Які наслідки гіперопіки? Головним негативним наслідком гіперопіки стане передача дитині надлишкового занепокоєння, яке негативно позначається на особистості та формує в неї:

• Інфантильність і відсутність самостійності, «вивчену безпорадність», яку описав психолог Мартін Селігман.
• Занижену самооцінку, замкнутість, закомплексованість.
• Проблеми зі створенням близьких стосунків і побудовою сім’ї.

Чи може гіперопіка стати благом? У вкрай рідкісних випадках, коли дитина народжується недієздатною або стає такою в процесі дорослішання через травму або хворобу. Вона просто не може обійтися без допомоги батьків, а їхня участь робить її життя більш повноцінним.

Як боротися з гіперопікою?

Дорослим потрібно надавати дитині право вибору, вираження бажань, формування думки та ухвалення рішень. Так вона навчиться нести відповідальність за наслідки та виправляти помилки. Необхідно знизити контроль до ненав’язливого і шанобливого рівня.

Ось кілька правил відмови від гіперопіки та способів боротьби з нею:

1. Завжди ставте собі запитання, а що такого страшного може статися, якщо дитина зробить цей вибір? Це дасть змогу зрозуміти мінімальну шкоду від дій і заспокоїтися.
2. Не робіть за сина і доньку те, що вони здатні зробити самі. Під час освоєння нової навички просто допоможіть їм, дозволяючи завершити розпочате самостійно.
3. Не поспішайте критикувати в разі неправильного вибору. Поясніть, у чому ризик і дозвольте змінити вибір.
4. Контролювати дітей потрібно, адже саме дорослий несе всю повноту відповідальності за їхні вчинки. Але робити це потрібно акуратно, в міру, без тиску та нав’язливості. Не варто фіксувати кожен крок, достатньо надати безпечний простір для дій, дозволити бувати наодинці з собою.

Батькам, які гіперопікають, потрібна допомога психолога або глибока робота над собою. Можна дочекатися настання підліткового віку, коли дитина самостійно відкине токсичну турботу про неї, або почати виправляти помилки раніше, поки дитяча травма не зруйнувала особистість, що зростає.

Джон Грей, автор книги «Діти з небес. Уроки виховання. Як розвивати в дитині дух співробітництва, чуйність і впевненість у собі», вважає, що дитина не навчиться прощати, проявляти терпіння, приймати недоліки, якщо навколо всі бездоганні, як її ідеальні батьки. Їй потрібен неідеальний світ, щоб рости й розвиватися.

Щоб дитина росла успішною і самостійною людиною, подайте їй особистий приклад. Покажіть, як боротися зі шкідливими звичками, безпечно пересуватися містом і вибирати друзів. З батьками, яких люблять і поважають, діти готові ділитися секретами за власною ініціативою.

Гіперопіка батьків над дітьми чинить серйозний вплив на їхнє життя в зрілому віці, формуючи певні риси характеру та поведінку. Знаючи причини, наслідки та способи протистояти гіперопіці, працюйте над собою, щоб гіперопікою не ускладнити життя найближчих людей.

Унікальна добірка новин від нашої редакції