Людину, яка завжди готова вислухати, допомагає іншим і ніколи не відмовляє в підтримці, вважають доброю, чуйною, милою. Однак іноді це прагнення рятувати всіх навколо переростає у справжню залежність, яка шкодить самому «рятувальнику».
Цей синдром не є офіційно визнаним розладом, але серйозно заважає повноцінному життю. Синдром рятувальника проявляється в тому, що рятувати, допомагати — це життєва необхідність, продиктована прагненням виконувати чужі бажання і прохання.
Рятувальники роблять це не тільки з доброти душевної, а й тому, що вважають, що, тільки кажучи «так» іншим, вони можуть щось отримати натомість.
Уперше про синдром рятувальника заговорив психотерапевт Стівен Карпман 1968 року. Саме він — автор трикутника Карпмана, який відображає три ролі людини в різних ситуаціях: жертва, переслідувач і рятувальник.
«У таких нездорових стосунках ми можемо прагнути допомагати близькій людині занадто багато.
При цьому адекватну допомогу співзалежна людина може перетворювати на хронічне рятувальництво, абсолютно того не помічаючи», — пише психолог Володимир Решетніков у своєму Instagram-блозі (тут і далі орфографію і пунктуацію автора збережено — прим.ред.).
«Що тут важливо: рятуванням або нав’язаною допомогою ми позбавляємо іншу людину відповідальності за себе, своїми руками «саджаючи її собі на шию». Чи допомагає це їй розвиватися — звісно, ні.
Існують способи поведінки, спрямовані на благополуччя іншої людини. Це — підтримка, допомога, рятувальництво, опікунство, порада.
Давайте розберемося, чим вони відрізняються один від одного.
Уявіть собі гору, якою дереться людина. Утім, кожен із нас обирає і навіть створює для себе гору, що складається з тих чи інших життєвих перешкод, і дереться нею», — пише фахівець.
Ви спускаєтеся зі своєї гори, залазите на його гору, допомагаючи подолати йому якусь складну для нього ділянку.
Ви кидаєте свою гору і намагаєтеся зняти іншу людину з її гори або змінити саму гору, оскільки вона вам здається надто складною і небезпечною для цієї людини.
Ви залишаєте свою гору, забуваєте про неї, супроводжуючи весь підйом іншої людини по своїй горі.
Ви ділитеся з іншою людиною своїми знаннями або досвідом сходження, не злазячи зі своєї гори. Тобто порада — це співучасть через погляд зі сторони.
Ви не залишаєте свою гору, але проявляєте співчуття, увагу, розуміння і прийняття. У цьому випадку підтримка — це співучасть через погляд зсередини.
«Підтримка — це такі слова або вчинки, які можуть надати людині сил для продовження свого сходження.
Підтримуючими можуть бути такі слова: «Я бачу, як тобі складно, я розумію тебе і вірю, що ти впораєшся, ти не один, я з тобою», — пояснює експертка.
Життя людини об’єктивно перебуває під загрозою.
Унікальна добірка новин від нашої редакції
Визитки – это не просто карточки с контактной информацией, а важный инструмент личного брендинга и…
Среди вейперов, особенно тех, кто предпочитает компактные под системы, часто возникает вопрос: какую жижу выбрать…
Раздвижные двери становятся всё более популярными элементами современных интерьеров, и на это есть веские причины.…
Освещение — это искусство и наука одновременно. Оно способно преобразить любое пространство: квартиру, дом или…
Выходные – возможность расслабиться, сменить обстановку и отдохнуть от рутины. Запланируйте веселые мероприятия, чтобы зарядиться…
Українці все частіше обирають Нідерланди як країну для працевлаштування. Ця країна приваблює не лише своєю…