Чингіз Айтматов — знаменитий киргизький письменник, чию творчість шанують далеко за межами Батьківщини. З великою любов’ю і водночас з гіркотою він писав про рідну землю та двоїсту людську природу. Переконатися в цьому допоможе його видатна повість «Білий пароплав». Короткий зміст та аналіз твору пропонуємо нижче.
Дивовижну творчу спадщину залишив письменник Чингіз Айтматов. «Білий пароплав» — один із вершинних його творів. З нього радимо почати знайомство з манерою письменника. Короткий переказ повісті читайте далі:
Події повісті «Білий пароплав» відбуваються в Киргизії. Автор знайомить читача з головним героєм:
Рідна тітка Бекей (дідова донька) та її чоловік — єгер Орозкул, головна людина на кордоні, — не дбають про хлопчика. Своїх дітей у них немає, тому Орозкул частенько б’є дружину. Нерідко він кричить і на діда.
Мало хорошого хлопчик бачить у житті. Його друзями і співрозмовниками часто стають неживі предмети — бінокль, портфель або камінь. Щовечора він підіймається на гору, бере дідів бінокль і дивиться на Іссик-Куль. У цей час на озері з’являється великий і красивий білий пароплав. Хлопчик вірить, що саме там і служить батько. Він мріє перетворитися на рибу і поплисти до нього, розповісти про своє життя.
Вірить він і в іншу казку, яку часто розповідає йому дід.
Давним-давно біля річки Енесай жило киргизьке плем’я. Одного разу на нього напали вороги і всіх перебили. Залишилися лише двоє дітей — хлопчик і дівчинка, але й ті були захоплені. Хан доручив Рябій Кульгавій Старій доручив їхнє вбивство, і та повела дітей до річки. Аж раптом із лісу вийшла олениха, самка марала, і вмовила віддати дітей їй, оскільки всіх її оленят убили.
Олениха привела дітей на Іссик-Куль. Там вони виросли і одружилися. Коли в жінки почалися болісні пологи, наляканий чоловік покликав на допомогу матір-олениху. Та на своїх рогах принесла колиску, а на ній дзвеніла дзвіночок. У той момент і народилася дитина. І дали їй ім’я на честь оленихи — Бугубай. Він і заснував киргизьке плем’я Бугу.
Пізніше, коли помер якийсь багатій, його діти вирішили прикрасити гробницю рогами марала. Відтоді на маралів велося полювання, і незабаром вони зникли з цих лісів.
Настала осінь. За підношення Орозкул дозволяє рубати сосновий ліс. Удвох із Момуном вони тягнуть по горах колоди, через це Орозкула охоплює гнів:
Усі ці думки викликають в Орозкула дику злість. Він хоче випустити пар і побити дружину, але до дому далеко. Дістається Момуну: він ще відпрошується, щоб онука забрати зі школи. Орозкул відмовляє і до того ж кілька разів б’є старого чоловіка по голові, але це не допомагає — дід його кидає посеред лісу і йде за онуком.
Момун з хлопчиком повертаються додому і дізнаються, що Орозкул побив Бекею і прогнав з дому, а діда вирішив звільнити. Тітка й бабця пиляють діда, велять просити в Орозкула вибачення. Інакше куди вони підуть?
Тим часом хлопчик бачить у лісі маралів і радіє, що вони нарешті повернулися. Він просить матір-олениху принести Орозкулу і Бекеї на рогах колиску.
Приїжджають люди забирати ліс, поки носять колоди, теж помічають маралів. Дід же ходить за Орозкулом по п’ятах, намагаючись заслужити прощення.
Увечері хлопчик бачить у дворі казан, у якому варять м’ясо. Біля багаття стоїть п’яний дід, хоч це зовсім на нього не схоже. Орозкул і хтось із приїжджих ділять м’ясну тушу, а поруч лежить рогата голова марала. Хлопчик хоче втекти, але ноги не слухаються: він стоїть і дивиться на труп, який ще нещодавно був матір’ю-оленихою.
Усі сідають за стіл і починають поїдати м’ясо. Але хлопчик не може їсти, йому погано, починається жар. З розмови за столом він дізнається, що це дід убив марала, інакше Орозкул погрожував його вигнати.
Від жаху хлопчик збігає до озера. Він уявляє, що перетворився на рибу, і спливає на глибину. Його зникнення дорослі не помічають.
Трагічна історія про хлопчика з Киргизії стала одним із головних творів у творчості Чингіза Айтматова.
Які ідеї реалізував письменник у повісті «Білий пароплав»? Аналіз твору допоможе це з’ясувати:
«Білий пароплав» — історія, заснована на реальних подіях, а її головні герої мають прототипів. Одного разу Чингіз Айтматов поїхав на джайлоо Каркира (пасовища в Іссик-Кульській області), щоб відшукати кам’яні статуї. Він вирушив на пошуки разом із кількома місцевими жителями.
Під час поїздки до них підійшов лісник на ім’я Момун, а поруч із ним був маленький хлопчик. Письменник проговорив із ним майже дві години. Після цього статуї його більше не цікавили. «Те, що я почув, задовольнило мій голод», — сказав тоді Айтматов.
Ймовірно, те, що розповів письменникові лісник, і послужило основою для написання повісті. Уперше її опублікували 1970 року в журналі «Новый мир». Цікаво, що у «Білого пароплава» є і друга назва, дана автором, — «Після казки».
«Білий пароплав» — повість, створена в традиціях реалізму. У ній детально зображено героїв, їхні характери та мотиви, тонко досліджено натуру головного персонажа.
Реалізм — улюблений напрям Айтматова, однак у творі використано також елементи фольклору та міфології. Автор розповідає читачеві народну легенду про маралів, які в Киргизії здавна вважалися священними тваринами. Такий прийом суперечить реалізму, проте в «Білому пароплаві» він дає змогу читачеві краще зрозуміти головного героя та контекст описаних подій.
Композиційно повість складається із семи розділів:
У «Білому пароплаві» Айтматов розповів сумну історію про самотність і несправедливість. Автор виявляє найнижчі вади людської душі і показує, наскільки люди жорстокі та егоїстичні. Особливо яскраво у творі простежуються дві проблеми
Головний герой живе у двох паралельних світах — вигаданому та реальному. Фантазуючи, він оживляє предмети, наділяє тварин благородними рисами, вірить, що навіть Орозкул зміниться, якщо в нього народиться дитина. Однак незабаром стикається з жорстокою дійсністю. Спостерігаючи за нещастям діда й тітки, розуміє, що в реальному світі не завжди добро і справедливість перемагають зло.
Хлопчик розмірковує: «Чому одні злі, інші добрі? Чому є щасливі й нещасливі?». На ці запитання автор не дає відповіді, а пропонує читачеві поміркувати.
Згубний вплив людини на природу — улюблений мотив Айтматова, який зустрінете в багатьох його творах. Автор викриває звірячу жорстокість людей щодо тварин — часто необґрунтовану, заради власної потіхи.
Таким чином, письменник закликає припинити знищення природи, ставитися до неї з повагою та любов’ю. Айтматов пророкує: якщо людина не навчиться дбайливо з нею поводитися, на неї чекає неминуча трагічна розплата.
У повісті автор зачіпає теми, які важливо обміркувати кожному. Але щоб оцінити письменницький талант Айтматова, варто неодмінно ознайомитися з повною версією твору.
Дізнавайтеся про все першими
Підпишіться і дізнавайтеся про свіжі новини Казахстану, фото, відео та інші ексклюзиви
Визитки – это не просто карточки с контактной информацией, а важный инструмент личного брендинга и…
Среди вейперов, особенно тех, кто предпочитает компактные под системы, часто возникает вопрос: какую жижу выбрать…
Раздвижные двери становятся всё более популярными элементами современных интерьеров, и на это есть веские причины.…
Освещение — это искусство и наука одновременно. Оно способно преобразить любое пространство: квартиру, дом или…
Выходные – возможность расслабиться, сменить обстановку и отдохнуть от рутины. Запланируйте веселые мероприятия, чтобы зарядиться…
Українці все частіше обирають Нідерланди як країну для працевлаштування. Ця країна приваблює не лише своєю…