Чингіз Айтматов — знаменитий киргизький письменник, чию творчість шанують далеко за межами Батьківщини. З великою любов’ю і водночас з гіркотою він писав про рідну землю та двоїсту людську природу. Переконатися в цьому допоможе його видатна повість «Білий пароплав». Короткий зміст та аналіз твору пропонуємо нижче.
Дивовижну творчу спадщину залишив письменник Чингіз Айтматов. «Білий пароплав» — один із вершинних його творів. З нього радимо почати знайомство з манерою письменника. Короткий переказ повісті читайте далі:
Події повісті «Білий пароплав» відбуваються в Киргизії. Автор знайомить читача з головним героєм:
Рідна тітка Бекей (дідова донька) та її чоловік — єгер Орозкул, головна людина на кордоні, — не дбають про хлопчика. Своїх дітей у них немає, тому Орозкул частенько б’є дружину. Нерідко він кричить і на діда.
Мало хорошого хлопчик бачить у житті. Його друзями і співрозмовниками часто стають неживі предмети — бінокль, портфель або камінь. Щовечора він підіймається на гору, бере дідів бінокль і дивиться на Іссик-Куль. У цей час на озері з’являється великий і красивий білий пароплав. Хлопчик вірить, що саме там і служить батько. Він мріє перетворитися на рибу і поплисти до нього, розповісти про своє життя.
Вірить він і в іншу казку, яку часто розповідає йому дід.
Давним-давно біля річки Енесай жило киргизьке плем’я. Одного разу на нього напали вороги і всіх перебили. Залишилися лише двоє дітей — хлопчик і дівчинка, але й ті були захоплені. Хан доручив Рябій Кульгавій Старій доручив їхнє вбивство, і та повела дітей до річки. Аж раптом із лісу вийшла олениха, самка марала, і вмовила віддати дітей їй, оскільки всіх її оленят убили.
Олениха привела дітей на Іссик-Куль. Там вони виросли і одружилися. Коли в жінки почалися болісні пологи, наляканий чоловік покликав на допомогу матір-олениху. Та на своїх рогах принесла колиску, а на ній дзвеніла дзвіночок. У той момент і народилася дитина. І дали їй ім’я на честь оленихи — Бугубай. Він і заснував киргизьке плем’я Бугу.
Пізніше, коли помер якийсь багатій, його діти вирішили прикрасити гробницю рогами марала. Відтоді на маралів велося полювання, і незабаром вони зникли з цих лісів.
Настала осінь. За підношення Орозкул дозволяє рубати сосновий ліс. Удвох із Момуном вони тягнуть по горах колоди, через це Орозкула охоплює гнів:
Усі ці думки викликають в Орозкула дику злість. Він хоче випустити пар і побити дружину, але до дому далеко. Дістається Момуну: він ще відпрошується, щоб онука забрати зі школи. Орозкул відмовляє і до того ж кілька разів б’є старого чоловіка по голові, але це не допомагає — дід його кидає посеред лісу і йде за онуком.
Момун з хлопчиком повертаються додому і дізнаються, що Орозкул побив Бекею і прогнав з дому, а діда вирішив звільнити. Тітка й бабця пиляють діда, велять просити в Орозкула вибачення. Інакше куди вони підуть?
Тим часом хлопчик бачить у лісі маралів і радіє, що вони нарешті повернулися. Він просить матір-олениху принести Орозкулу і Бекеї на рогах колиску.
Приїжджають люди забирати ліс, поки носять колоди, теж помічають маралів. Дід же ходить за Орозкулом по п’ятах, намагаючись заслужити прощення.
Увечері хлопчик бачить у дворі казан, у якому варять м’ясо. Біля багаття стоїть п’яний дід, хоч це зовсім на нього не схоже. Орозкул і хтось із приїжджих ділять м’ясну тушу, а поруч лежить рогата голова марала. Хлопчик хоче втекти, але ноги не слухаються: він стоїть і дивиться на труп, який ще нещодавно був матір’ю-оленихою.
Усі сідають за стіл і починають поїдати м’ясо. Але хлопчик не може їсти, йому погано, починається жар. З розмови за столом він дізнається, що це дід убив марала, інакше Орозкул погрожував його вигнати.
Від жаху хлопчик збігає до озера. Він уявляє, що перетворився на рибу, і спливає на глибину. Його зникнення дорослі не помічають.
Трагічна історія про хлопчика з Киргизії стала одним із головних творів у творчості Чингіза Айтматова.
Які ідеї реалізував письменник у повісті «Білий пароплав»? Аналіз твору допоможе це з’ясувати:
«Білий пароплав» — історія, заснована на реальних подіях, а її головні герої мають прототипів. Одного разу Чингіз Айтматов поїхав на джайлоо Каркира (пасовища в Іссик-Кульській області), щоб відшукати кам’яні статуї. Він вирушив на пошуки разом із кількома місцевими жителями.
Під час поїздки до них підійшов лісник на ім’я Момун, а поруч із ним був маленький хлопчик. Письменник проговорив із ним майже дві години. Після цього статуї його більше не цікавили. «Те, що я почув, задовольнило мій голод», — сказав тоді Айтматов.
Ймовірно, те, що розповів письменникові лісник, і послужило основою для написання повісті. Уперше її опублікували 1970 року в журналі «Новый мир». Цікаво, що у «Білого пароплава» є і друга назва, дана автором, — «Після казки».
«Білий пароплав» — повість, створена в традиціях реалізму. У ній детально зображено героїв, їхні характери та мотиви, тонко досліджено натуру головного персонажа.
Реалізм — улюблений напрям Айтматова, однак у творі використано також елементи фольклору та міфології. Автор розповідає читачеві народну легенду про маралів, які в Киргизії здавна вважалися священними тваринами. Такий прийом суперечить реалізму, проте в «Білому пароплаві» він дає змогу читачеві краще зрозуміти головного героя та контекст описаних подій.
Композиційно повість складається із семи розділів:
У «Білому пароплаві» Айтматов розповів сумну історію про самотність і несправедливість. Автор виявляє найнижчі вади людської душі і показує, наскільки люди жорстокі та егоїстичні. Особливо яскраво у творі простежуються дві проблеми
Головний герой живе у двох паралельних світах — вигаданому та реальному. Фантазуючи, він оживляє предмети, наділяє тварин благородними рисами, вірить, що навіть Орозкул зміниться, якщо в нього народиться дитина. Однак незабаром стикається з жорстокою дійсністю. Спостерігаючи за нещастям діда й тітки, розуміє, що в реальному світі не завжди добро і справедливість перемагають зло.
Хлопчик розмірковує: «Чому одні злі, інші добрі? Чому є щасливі й нещасливі?». На ці запитання автор не дає відповіді, а пропонує читачеві поміркувати.
Згубний вплив людини на природу — улюблений мотив Айтматова, який зустрінете в багатьох його творах. Автор викриває звірячу жорстокість людей щодо тварин — часто необґрунтовану, заради власної потіхи.
Таким чином, письменник закликає припинити знищення природи, ставитися до неї з повагою та любов’ю. Айтматов пророкує: якщо людина не навчиться дбайливо з нею поводитися, на неї чекає неминуча трагічна розплата.
У повісті автор зачіпає теми, які важливо обміркувати кожному. Але щоб оцінити письменницький талант Айтматова, варто неодмінно ознайомитися з повною версією твору.
Дізнавайтеся про все першими
Підпишіться і дізнавайтеся про свіжі новини Казахстану, фото, відео та інші ексклюзиви
В условиях стремительно развивающегося украинского автопарка и всё более требовательного отношения к качеству обслуживания техники,…
Сегодня джип на аккумуляторе выделяется как один из самых захватывающих подарков, который вы можете сделать…
Ставки на спорт «обе забьют» Игроки букмекерских контор всегда желали получать как можно больше прибыли.…
Тихими называют вина, в которых отсутствует углекислый газ. Напитки делают из разных сортов винограда. Особенность…
Переезд в Германию с целью трудоустройства — это важный шаг, который требует тщательной подготовки. Особенно,…
В мире, где внимание потребителя – самая ценная валюта, реклама должна не просто быть заметной,…