Скільки стадій скорботи? Швейцарський психіатр Елізабет Кюблер-Росс у книжці «Про смерть і вмирання» 1969 року описала п’ять стадій, а пізніше додала ще дві. Це шок, заперечення, гнів, торг, депресія, тестування і прийняття. Але в кожної людини скорбота має свої особливості.
Навіть якщо близька людина тяжко хворіла і ви добре розуміли, що її дні добігають кінця, прийняти факт смерті одразу і змиритися з цим неможливо. Смерть завжди несподівана. Ми занурюємося в байдужий стан шоку, не знаємо, як реагувати і що робити. Навколо нас порожнеча. Життя змінилося в одну мить. Як із цим жити?
Те, що ми відчуваємо у стані горя, не слідує чіткому зразку. В один момент у нас може бути надія, але вже наступної миті раптом здолає гнів. Можна не відчувати жодного з цих почуттів, пише клінічний психолог Маріанна Трент у книзі «Колектив горя». Немає правил і щодо того, як довго триває кожна стадія горя.
На етапі заперечення горя скорботний живе не у фактичній реальності, а в бажаній для нього. Він не може прийняти те, що трапилося, повірити в це і змиритися. Тому йому легше заперечувати факт смерті.
Заперечення і шок допомагають впоратися з горем і пережити його, пише Psycom. Вони не дають йому цілком захлеснути людину. Спрацьовують як природний захисний механізм у відповідь на крик душі: «Я не можу впоратися з цим одразу!»
Те, як людина переживає біль втрати, залежить від типу особистості та особливостей культури. Флегматик зовні буде більш урівноважений і спокійний. Але ніхто не знає, що в нього коїться в душі. Для деяких народностей Індонезії похорон — це свято. А в Мексиці День мертвих — державне свято, яке відзначається карнавалом.
Наступною реакцією на втрату можливий гнів. Людина злиться на себе за те, що чогось не зробила, на того, хто її залишив. Вона роздратована і саркастично налаштована на світ загалом і на окремих людей. З рівноваги виводять як серйозні проблеми, так і дрібні неприємності. Гнів може то залишати, то знову повертатися навіть на останньому етапі скорботи. Той, хто втратив близького, почувається самотнім. І тільки гнів чіпляє його за реальність.
Коли стає легше після смерті близького? Щойно починають зникати заперечення і шок, вмикається процес зцілення, пише Psycom. Ті почуття, які ви придушували, виходять на поверхню. Наприклад, гнів. Що справжнісіньке почуття гніву ви відчуваєте, то швидше він розсіється, і то легше ви станете почуватися.
Торг пов’язаний зі спробою повернути те, що втрачено, і уникнути горя. Це помилкова надія, але скорботний звертається до вищої сили з обіцянкою змінити своє життя, аби тільки можна було все повернути назад: померлу людину і колишній спосіб життя.
У цих переговорах гризе почуття провини: якби я відвів його до лікаря на рік раніше, можливо, він би не помер; якби вона не їхала на зустріч, то аварії не сталося б.
Безглузда дискусія, але вона відволікає від чорних думок і дає час ще трохи відсунутися від трагедії. Час не відшкодовує, але справді лікує.
Депресія — природний перехід від неприйняття до усвідомленості. Людина пішла, а той, хто залишився, відчуває в душі порожнечу, пригніченість, часто плаче, не хоче вставати з ліжка і щось робити. Немає бажання спілкуватися з людьми. Життя втратило для нього сенс. Можуть з’явитися навіть суїцидальні думки.
На фізичному рівні той, хто пережив втрату, може відчувати незрозумілий біль, дискомфорт, порушення сну й апетиту. Тіло ніби в заціпенінні, не слухається.
Хочеться плакати — плачте, не пригнічуйте емоції, їх і біль треба пережити. Будьте терплячі до самого себе, пожалійте себе, адже вам дуже боляче. Але якщо депресія затягується, необхідно звернутися по допомогу до фахівця.
Показником того, що людина вийшла з депресії, стане поступове підвищення її активності. Вона повертається до реального життя, відновлюється на психологічному та фізичному рівнях, намагається вийти зі стану глибокого горя. Пробує жити в нових умовах, тестує себе на міцність, намагається знайти рішення для виходу з важкого стану. У цей період може статися відкат до депресії, заперечення або гніву.
В американської дослідниці Ешлі Пренд цей етап скорботи називається другим етапом переживання втрати (їх усього два) — «синтезом». Це коли відбувається інтегрування події втрати в життя, відновлення життєвої картини, описує кандидатка психологічних наук Ганна Русліна у статті «Періодизація процесу переживання горя в психології в зіставленні з деякими положеннями православного богослов’я».
У Елізабет Кюблер-Росс прийняття — останній етап скорботи, який не визначається як «все гаразд, мій чоловік помер», а як «мій чоловік помер, але зі мною буде все гаразд».
Стан скорботної людини стабілізується. Вона приймає той факт, що її близький ніколи не повернеться. Почне спілкуватися з друзями і виходити зі ступору. Це не означає, що з цього моменту все буде добре. Будуть різні дні, але хороших — більше. Буде переоцінка цінностей, перебудова життя і подальший розвиток, але вже без людини, яка була дорогою.
Втрата близького завдає нестерпного болю. Кожна людина переживає горе по-своєму, але є загальні тенденції. Ви можете пояснити собі свій стан, спираючись на знання про сім етапів скорботи і, можливо, вам стане трохи легше пережити цей складний період.
Фінансовий сектор України поступово переходить до більш чітких правил і прозорих стандартів роботи. Одним із…
Ще кілька років тому сценарій покупки ламінату в Одесі був передбачуваним: поїздка в великий будівельний…
У сучасному світі документи часто потрібні для навчання, роботи, оформлення візи, укладання міжнародних договорів, відкриття…
Інтимність у партнерських відносинах – це не лише про близькість, а й про довіру, експерименти…
Почти у каждого проекта есть одинаковое начало. Сначала всё запускается на домашнем компьютере. Работает, не…
Мене звати Оля, мені 28 років, і в мене є син Іван, йому 5 років.…